Для батьків
Гід інклюзивної освіти для батьків
10 фраз, які знецінюють дитину
Знецінювання — це психологічний захисний механізм зниження значущості власної чи чужої думки, дії, виконаної роботи, нехтування, зменшення психологічної вартості досягнення, щоб уникнути болю чи некомфортних переживань.
Розрізняють пряме, однозначно негативне знецінення, та непряме, завуальоване жартами, сарказмом чи легкою насмішкою, поблажливим тоном. Небезпека другого полягає в тому, що його часом важко розпізнати.
Людина, яку намагаються знецінити, відчуває, що в спілкуванні відбувається «щось не те» — її наче намагаються змусити відчути, що вона робить щось недостатньо добре, або ж і сама «недостатньо хороша» для людей, з якими спілкується. І якщо доросла людина в якийсь момент може оговтатись і сказати: «Стоп! Мені не подобається, як я себе відчуваю в цьому спілкуванні/відносинах», то з дітьми все геть інакше.
Для дитини її батьки — первинне джерело безпеки. Вони своїми словами та діями відображають уявлення про світ і формують первинне уявлення дитини про саму себе. Дитина потребує атмосфери безпеки та прийняття — такі умови дають фундамент для адекватного дорослішання та формування критичного мислення. Та якщо батьки регулярно вживають фрази знецінювання, рано чи пізно дитина почне вірити в те, що «недостатньо хороша» для них, не заслуговує на їхню любов або ж отримає її в разі поводження певним чином (якщо доглядає за молодшим братиком, приносить гарні оцінки).
Фрази знецінювання вбивають у дітях ініціативність. З одного боку, коли батьки кажуть «Не лізь, куди не треба» — намагаються вберегти своє чадо від небезпек. З другого, дитина сприймає це інакше: «Твоя цікавість мене дратує», «Бути зацікавленим — небезпечно».
Коли вживаються фрази непрямого знецінювання, автор стає завуальованим маніпулятором. Начебто дає два посили: те, що дитина почує, і те, що ви насправді маєте на увазі. Такі слова часто спрямовані на заборону дій чи поведінки, до яких прагне дитина. Або ж, навпаки, на непряму стимуляцію дій чи бажаних результатів, які дорослий хоче побачити у виконанні чада. Ту саму фразу «а можна й краще» чимало хлопців і дівчат переносять у доросле життя, стараючись будь-якою ціною довести оточенню, що вони — «достойні». Таким чином, батьківські установки перетворюються на «внутрішнього критика в голові». Це стає комплексом-тягарем, який у майбутньому, скоріш за все, доведеться знешкоджувати психотерапією.
Як відучитися вживати фрази знецінювання? По-перше, часто вживання таких слів і фраз відбувається наче на автоматі. Їх використовують, коли сильно втомлені й виснажені, коли бракує ресурсу, а потрібно терміново розв’язувати непрості питання, перевіряти «домашки»… Тож батьки, давайте собі відновитися морально, перш ніж розмовляти з дитиною про важливі речі — від оцінки її діяльності до ваших спільних домовленостей.
По-друге, знецінення походить з власного життєвого багажу. І, звісно, найкраще вчасно вирішити власні психологічні незавершені питання, щоб не проєктувати їх на дитину. Але якщо цього поки не можна зробити, є чудовий лайфхак: частіше ставте собі питання: «Чи буде корисним дитині те, що я планую сказати? Чи хотів/ла б я почути таке в 10 років? Який страх я приховую цією фразою?»
По-третє, дитина має право на власний досвід, помилку і час для її виправлення. Дуже часто малеча не знає як, а ми, дорослі, з висоти свого життєвого досвіду забуваємо, що можна щось не знати. Що якась модель чи стратегія поведінки дитині не знайома. Запитайте, що хоче дитина? Чи знає вона, як розв’язати проблему? Як вона це вирішення уявляє? І, головне, чи потрібна їй ваша допомога?
1. От дурник! Телепень. Ти безтолоч. Дурило.
Це яскравий приклад прямого знецінення. За лаштунками цих найтоксичніших фраз-знецінювань ховається ганебна оцінка особистості дитини, а не її діяльності, яка засмутила чи роздратувала маму або тата. Критика особистості неприпустима, тож уникайте цього. Завжди. Замість того щоб виправити свою помилку, дитина (особливо молодшого віку) може просто опустити руки, бо цілком йме віру почутому: «Ааа, ну раз мама говорить — так і є…»
Запропонуйте варіант, як виправити ситуацію, але не вішайте ярлики на дитину: «Це був поганий вчинок. Він мав ось такі наслідки… Сподіваюся, наступного разу в такій ситуації ти вчиниш (як)… або запитаєш поради в дорослих».
2. А міг би й краще зробити!
Усі ресурси й старання, які дитина вклала у виконання завдання, зводяться в цього резюме батьків до того, що «все було марно». Навіть якщо був високий результат, фраза «А міг би зробити краще» відразу нівелює всю цінність роботи та старань до нуля. «Ти недостатньо хороший! Замало стараєшся! Є кращі за тебе» — ось що чує дитина, навіть якщо вона старалася дуже сильно.
Це підступна фраза, яка начебто має стимулювати наступного разу «зробити краще», та насправді змушує дитину закриватися, ображає її, обрубує крила. Примушує діяти для того, щоб довести щось, а не розвиватися.
Щоб надихнути дитину, треба із самого початку з нею обговорювати, на який результат хочеться розраховувати: «Результатом якісної роботи на цьому тижні будуть 10 фраз з нової теми англійською мовою».
3. Ти ще надто маленький/наївний для…
Коли кажуть такі фрази, дитині не дають права вирішувати якісь питання, апелюючи до віку. Стимулюють залишатися дитиною, не брати на себе потрібну відповідальність, навіть якщо «дитині» 16 років. Малеча, залежно від віку, може не розуміти певних ситуацій, але завдання батьків — пояснити їх сенс максимально доступно. «Я тебе чую і розумію, врахую твої побажання, але поки що такі питання вирішуємо ми з татом» — така відповідь буде оптимальною, ви покажете, що не ігноруєте бажання дитини самостійно мислити та вирішувати щось. Але завдання батьків — допомагати дорослішати. То ж коло питань, на які дитина впливає, як і коло обов’язків, мусить постійно збільшуватися.
4. А тебе що, хтось запитував/кликав?
Питання, яке пробуджує сумнів у цінності власної думки. Це наче знак «стоп», який формує звичку фільтрувати свої міркування, сприяє недовірливості до вас. Дитина почне сумніватися, що її думка щось важить. Вона навіть може почати боятися говорити вільно в сімейному колі. Тобто, із часом шукатиме прийняття деінде.
5. Хіба це привід пишатися? Ось якби ти здобув перемогу на всеукраїнській олімпіаді…
Це просто «прекрасна» фраза, часто чула її в дитинстві. Вона постійно лунає від батьків нарцисичного типу. Особливо якщо вони хочуть реалізувати власні амбіції коштом дитини. Такі фрази формують хронічне невдоволення собою. І з часом, що б дитина не робила — буде не певною у своїх результатах. Це буде геть нездоровий перфекціонізм. Можливий і антисценарій, коли фраза спонукатиме до бездіяльності: а навіщо намагатися зробити щось ціннісне, якщо «все одно не оцінять»?
Отож, зробіть так, щоб ваша дитина помітила: її старання бачать і цінують. І коли захочеться сказати: «Молодчинка, але ти можеш краще», запитайте її про те, чи їй подобається результат роботи. Подумайте, що саме в цій ситуації дитині вдалося найкраще, і озвучте без «але». «Я була захоплена твоєю впевненістю на сцені», «Ти найкраще впорався із цим блоком задач на олімпіаді, а він дуже складний!»
6. Скільки можна нити! Не ний!
Дуже рідко буває, що дитина «ниє» безпричинно. Це фраза-індикатор батьківської втоми. Тільки-но ці фрази з’являються в спілкуванні між вами й дитиною, терміново видихайте, робіть паузу та відновлюйте внутрішній ресурс. Ця фраза накладає заборону на почуття. Що чує дитина? «Мені твої почуття нецікаві. Мене втомлюєш ти і твої емоції». Або ж дитина отримує свою порцію уваги, роздратування, але й реакцію, дію.
Якщо цю фразу вживати часто, дитина вчитиметься або не проявляти свої емоції в спілкуванні з вами, або закриється і транслюватиме свої емоції іншим людям. Краще запитайте: «Чим я можу тобі зараз допомогти? Чим саме ти стурбований? Тобі потрібна моя підтримка? Хочеш, щоб я побула з тобою? Ти почуваєшся сумно, бо…?»
Важливо допомогти дитині розпізнати почуття та вчитися переживати їх.
7. Чому ти маєш це робити? Бо я ТАК сказала.
Приймати рішення замість дитини — не найкращий шлях до виховання самостійної особистості. За цією фразою чується: «Це я тут дорослий і вирішую, а ти ніхто. Твоя думка нам нецікава, вже все вирішено і ти на це не вплинеш». Це дуже зручна фраза, коли батьки й самі не знають, як обґрунтовувати певне своє рішення.
Тож запитайте себе: чи знаю я, чому прийняла таке рішення? Чи можу його обґрунтувати дитині? Чи є в мене емоційний ресурс на те, щоб пояснити?
8. Ігнорування
Це один з форматів психологічного насильства. Спадає на думку фраза про те, що навіть негативна увага ліпша за ігнорування — і це резонно. Батьки-ігнорувальники неначе хочуть, щоб дитина самостійно здогадалася, що саме не так, і прийшла до них, вже виправивши помилку. А поки, мовляв, нехай подумає над своєю поведінкою. Та в цей час «розмірковування в ізоляції від спілкування» дитина почувається просто жахливо. Її позбавляють емоційного тепла і захисту.
Але якщо просто зараз вам несила спілкуватись із дитиною, яка щось утнула, є екологічний метод. Можна сказати: «Твоя поведінка мене дуже образила. Зараз мені некомфортно говорити з тобою (я злюсь, мені потрібно над цим подумати), дай мені трохи часу». І тут повинні бути часові рамки, це не може тривати бозна-скільки. Дитина не повинна відчувати себе покинутою напризволяще.
9. Ну ти даєш! Це ж треба до такого додуматися!
З одного боку, такою фразою батьки можуть оцінити креативність дитини. З другого — дати оцінку того, що рішення, прийняте дитиною — надто дивне, тож можна над ним пожартувати. Але дитина відчуває інше: «Мої дії смішні, а я недолугий», «Те, що я зробив — дурничка, над якою всі сміятимуться чи висміють мене». Хоча дитина, можливо, планувала все геть по-іншому.
Тому конструктивно критикуйте сам вчинок дитини: «У цій ситуації було багато варіантів, як вчинити. Ти вибрав ось цей, були ось такі наслідки. Наступного разу можна зробити ось так…»
10. Ти спершу зі своїми оцінками в школі розберися.
Це батьківська фраза-відмовка, щоб не робити те, чого робити їм у цей час не хочеться. Мовляв, дитина ще настільки погано справляється з поточними обов’язками, що навіть і права голосу поки не має. Наприклад, дитина просить подарувати щось на день народження, а батьки не хочуть чи не мають фінансових можливостей і цією фразою «переводять стрілки», ухиляються. Тож проговоріть саму ситуацію, а не уникайте її за допомогою хитрощів.
6 ФРАЗ, ЩО ДОПОМОЖУТЬ НАЛАГОДИТИ КОНТАКТ ІЗ ДИТИНОЮ
Коли дитина погано поводиться, улаштовує істерику або капризує, батьки відчувають, як обурюються. Як можна так поводитися! Наші перші думки — про батьківський праведний гнів. Це потім ми аналізуватимемо ситуацію й здебільшого зрозуміємо, що могли б учинити інакше, не кричати, не соромити, знайти підхід до своєї дитини. Ми з’ясуємо, що вона так поводилася через утому, незвичний графік і ще через багато інших причин, з якими вона не здатна впоратися самостійно.
Якщо ситуація виходить з-під контролю, батькам насамперед слід пам’ятати, що це стрес для двох сторін — і для них, і для дитини. Але дитина, на відміну від дорослого, не може впоратися із цим самотужки, тому очікувати від неї на перший крок або удавати, що нічого не сталося, — це помилкове рішення. Навіть коли дитина вас відштовхує, мама або тато мають допомогти їй упоратися з негативними емоціями.
Як це зробити, якщо самі батьки ображені та гніваються?
Поспівчувати дитині. Зараз вона опинилася сам-на-сам з почуттями, що її охопили, їй здається, що вона не варта любові, а мама здається такою далекою й грізною.
Що можна вдіяти, щоб розв’язати ситуацію?
Підійти до дитини, подивитися їй в очі та сказати:
- «Я розлютилася». Не варто приховувати свої почуття, читати нотації або обвинувачувати дитину, що вам погано. Достатньо повідомити про свої почуття, що ви має право відчувати.
- «А як ти почуваєшся?» Нехай дитина розповість про свої почуття, адже це допоможе їй виговоритися.
- «Я хочу перепросити в тебе». Якщо ми повелися несправедливо стосовно дитини або занадто бурхливо відреагували, слід перепросити. Так ми показуємо, що немає нічого страшного в тому, щоб зізнатися у своїй неправоті, навіть якщо ти мама або тато.
- «Я люблю тебе, навіть коли ти злишся (погано поводишся)». У цих словах укладена вся сила безоцінної батьківської любові.
- «Я можу для тебе зараз щось зробити?» Можливо, це буде чашка чаю, але вона свідчитиме про те, що батьки як і раніше готові опікуватися дитиною.
- «Нуж бо обнімемося!» Це швидкий і легкий спосіб позбутися стресу й отримати порцію ендорфінів — гормонів щастя.
Навіть одна недбало сказана фраза може сильно вплинути на психіку маленької людини. Тому під час спілкування зі своєю дитиною слід ретельно вибирати слова, а про деякі висловлювання мамам і татам краще назавжди забути зовсім. Про такі фрази і йде мова нижче.
1. «Я в твоєму віці вчилася на відмінно»
З народження і до 6 років мама і тато для дитини – це практично боги, які знають все. Вони формують ставлення малюка до світу і до себе особисто. Саме в цій фразі можна побачити конкуренцію батька чи матері з дитиною, батьки якби говорять своїй дитині: «Ти до мене ніколи не дістанеш! Як би ти не старався, я краще за тебе». Діти, які виросли з такою установкою, як правило, все життя доводять своїм батькам, що вони хороші. Звичайно, говорячи подібні речі, ви дійсно стимулюєте нарцисичну частину психіки дитини, що провокує її досягати певних цілей. Але біда в тому, що в результаті людина домагається чогось не для себе, а для мами з татом, щоб вони нарешті побачили, що вона гідна їх. Виростаючи, такі діти ніколи не радіють своїм успіхам, радість приходить тільки в тому випадку, якщо батько і мати визнають досягнення дитини, але вони навряд чи це зроблять.
2. «Ти моя курочка, мавпочка, поросятко»
Як тільки не називають своїх дітей люблячі батьки. Все це призводить до знеособлення дитини, її як би немає, а є якась іграшка, з якою можна робити все що душа забажає. На початку свого життя ваш син або дочка будь-яке сказане слово сприйматимуть некритично, вони будуть довіряти вам. Скажете дитині, що вона дурна, замість «Тобі потрібна допомога, давай я поясню», і дитина прийме це. Наведу приклад: мама у виховному пориві сказала синові, що він боягуз. В результаті при знайомстві хлопчик представлявся так: «Мене звуть Ваня Іванов, я боягуз». Коли ви чуєте подібне – це повинно бути стимулом, щоб подумати над тим, як ви спілкуєтеся з власною дитиною. Ім'я людини – це її презентація світу. У деяких сім'ях виходить, що воно відсувається і придумується маса веселих назв для дитини, а даремно! Ім'я завжди має бути на першому плані, це те, як людина буде згодом відчувати себе в цьому світі, наскільки вона буде цілісною. Якщо ви частіше називаєте дочку або сина курочкою або чортиком, то ви немов відкушуєте від її імені (від її особистості) шматочки.
3. «Подивися, у Катрусі гарна оцінка за контрольну роботу, а у тебе – задовільна»
Більшість батьків все роблять для дитини, бо бажають дитині якнайкраще. Ймовірно батькам говорили в дитинстві щось подібне і вони не зламалися: «Нічого страшного, мені теж так говорили, я ж виріс, подивися, який я чудовий». Вони змогли «забути», як це боляче, коли мама або тато порівнюють тебе з кимось не на твою користь: «А Катруся краща, ніж ти». Це дуже болісний досвід, який часто діти переносять у своє доросле життя. Цю Катрусю вони потім починають ненавидіти. Дитині завжди неприємно, коли її порівнюють з ким-небудь іншим – з однокласником, братом чи сестрою. Такі вже дорослі люди завжди продовжують порівнювати себе з іншими і, зрозуміло, завжди на свою користь.
4. «Якщо ти так себе ведеш, я тебе не люблю»
Після цієї фрази дитина починає намагатися з усіх сил бути правильною, вона відсуває всі свої потреби і бажання, «вирощує» в собі якусь антену, яка вгадує бажання і очікування батьків. У результаті дитини не існує. У дорослому житті вона намагається весь час догодити, живе з установкою «Я хочу, щоб мене любили, а для цього я повинен догоджати. У мене не буде своїх бажань, зате будуть бажання інших людей».
5. «Не ганьби мене»
Іншими словами, батько або мати каже: «Ти моя ганьба». Діти, які часто чують подібну фразу, дуже хочуть, щоб всі побачили, які вони насправді. При цьому, якщо вони отримують чиюсь увагу, то не знають, що з нею робити. Вони ховаються, закриваються, губляться. У такої дитини ніби немає вибору, вона може бути тільки чиєюсь ганьбою. Говорячи щось подібне, ви травмуєте власного малюка.
6. «Ти зовсім такий як батько (мати)»
Безумовно, ця фраза ілюструє відносини тата з мамою, їх невдоволення своїм спільним життям, яке вони зганяють на дитину. Тобто подружжя прямо не з'ясовує відносини, але через свою дитину говорять один одному якісь гидоти. І всі ці гидоти залишаються в дитині. Якщо мама каже: «Ти такий же впертий, як твій тато». Виходить, що тато – погана людина, з якою неможливо домовитися. А тепер подумаємо, чи захоче хлопчик бути таким чоловіком, адже він впертий і нехороший? Коли ми проектуємо свої погані відносини на дітей, то їм доводиться жити з цим. З іншого боку, в цій фразі дитина може почути підтекст, що «з дівчатками краще, ніж з хлопчиками». Батьки використовують цю маніпуляцію, якщо є боротьба за дитину і їй треба вибрати сторону або тата, або мами.
7. «Не доїси кашу – будеш слабким і дурним»
У мене була знайома дівчина, якій з дитинства говорили: «Якщо ти не доїси хлібець, то він буде бігати за тобою всю ніч». Як би смішно це не звучало, але вона страшенно боялася хліба, тобто батьки досягли зворотнього ефекту. Подібні фрази – це теж чистої води маніпуляції. Дуже часто їх використовують бабусі і дідусі, які стикалися з голодом у дитячі роки. Далі вони передаються з покоління в покоління непомітно для нас. У дитини подібний вираз може розвивати страхи або дуже важкі відносини з їжею, її культ, зайва вага і так далі.
8. «Будеш себе погано вести, ми тебе віддамо дядькові (бабайці)»
Це дуже конкретне послання, в якому говориться, що дитина цінна, тільки якщо вона зручна своїм батькам. Батьки транслюють своїй дитині: «Не будь собою, ти повинна бути такою, якою ти нас влаштовуєш». Виростаючи, такі діти не знають, чого вони хочуть, і намагаються догодити всім і кожному.
9. «Вдома отримаєш!»
Це про те, що батько і мати мають право зробити з дитиною все що завгодно, не звертаючись до її почуттів. В одну секунду мама або тато перетворюються в батька-наглядача, який карає або прощає. У дітей, які часто чують подібний вираз у свою адресу, непросто складаються відносини з керівництвом, оскільки батьківська фігура як би склеюється з фігурою начальника, і людина починає боятися шефа і при цьому хоче йому догодити, щоб не бути покараним. Але, як правило, керівництво відчуває подібне ставлення і у відповідь починає «гнобити» такого підлеглого.
10. «Піди, щоб я тебе не бачила і не чула»
Перекладаю: «Ти зіпсував мені життя, зникни! Тебе не повинно бути». І згодом така дитина живе з почуттям глибокої провини перед батьками за те, що вона заважала жити їм щасливо.
Треба бути обережними з подібними висловлюваннями, оскільки людина може нести їх вантаж все життя. Взагалі, перш ніж щось сказати своїй дитині, потрібно добре подумати. Багато дорослих не чують, що вони говорять. Їм було б корисно хоча б іноді почути себе з боку. Зараз існує багато гаджетів, запишіть свою промову і уважно вивчіть, як ви звертаєтеся до своєї дитини, які слова їй говорите, ви зробите масу відкриттів і, можливо, не найприємніших.
15 фраз, яких потрібно уникати в спілкуванні з дітьми
Усі батьки хочуть, щоб їхні діти були здоровими, розумними та успішними. Та, якщо прислухатися до нашого спілкування з малюками, часто можна почути фрази, які зовсім не сприяють успіхам дитини, а наносять їй глибокі рани.
Не розуміючи наслідків своїх слів, саме найрідніші люди виховують закомплексовану й не впевнену в собі особистість. Тож нам потрібно бути дуже уважними до того, що ми говоримо своїм дітям і, що не менш важливо, як ми це робимо.
Пропонуємо вашій увазі 15 фраз, які заважають дітям рости сильними, успішними й самодостатніми:
1. «Дай мені спокій!»
Варіантів у цієї фрази може бути багато: «Відстань від мене!», «Не заважай!», «Я зараз маю справи!» тощо. Якщо дитина чує подібні слова, вона починає відчувати власну непотрібність. До того ж, у неї формується модель дитячо-батьківських відносин, в яких вона займає далеко не перше місце. Надалі це неминуче позначиться на взаєминах.
Тож намагайтеся знаходити в своєму графіку час, аби побути з дитиною. А, якщо ви не можете їй його приділити тоді, коли вона цього просить, скажіть щось на зразок: «Я маю закінчити деякі справи, тому, будь ласка, помалюй (почитай/пограйся) декілька хвилин, а потім ми підемо гуляти».
2. «Тому що я так сказав!»
Цю фразу батьки використовують, прагнучи припинити суперечку з дитиною з приводу чергового «Не можна!». Однак вона повністю заперечує самостійність вашої дитини, створює в неї враження, що її почуття не мають значення. Пам’ятайте, що дітям властиво ставити запитання, щоб дізнаватися щось нове й розуміти суть речей. Тому, не пояснюючи причини своїх дій, ви позбавляєте дитину можливості отримати важливий життєвий урок.
3. «Ти такий... («незграбний», «повільний», «ледачий»)
Намагайтеся не вживати таких слів навіть у зменшувально-лагідній формі. Маленькі діти беззастережно вірять в слова мами й тата. Тому негативні ярлики, які батьки навішують на дитину, можуть її запрограмувати на негативне сприйняття самої себе. Так, Сергійко починає вірити, що в нього поганий характер, а Софійка — думати, що вона безпорадна. Пам’ятайте, що такі негативні ярлики укорінюються в нашій психіці найглибше й залишаються на все життя.
До речі, навіть на перший погляд нейтральні або позитивні ярлики («сором’язливий», «розумний» тощо) погано впливають на дитину, накладаючи на неї непотрібні або необґрунтовані очікування.
4. «Чому ти не можеш бути таким, як твоя сестра?»
Батькам може здаватися гарною ідея ставити в приклад дитині її брата або сестру: «Подивися, як Олег швидко вдягається» або «Іванка сама може поїсти, чому ти не можеш робити так само?». Але дитина сприймає такі слова, як доказ того, що брат чи сестра кращий за неї й ви любите його сильніше. А ще порівняння дітей між собою — це найкращий спосіб зіпсувати їхні стосунки. Психологи радять відмовитися від таких порівнянь і показувати дітям, що ви любите їх однаково сильно.
Пам’ятайте, що малюки розвиваються у власному темпі й мають індивідуальні особливості. Набагато краще ставити в приклад дитині її саму в тих моментах, коли вона успішна, порівнювати її з самою собою в різних періодах її життя замість того, щоб відзначати її відмінності з братами/сестрами або ровесниками.
5. «Любий, не сумуй»
Заперечення почуттів та емоцій фразами «Не плач» або «Не переймайся» є абсолютно неприйнятним. Звісно, батьки просто хочуть захистити дитину від важких переживань. Але забороняти їй відчувати щось — не найкращий спосіб для цього. Чуючи такі слова, дитина отримує сигнал про те, що її почуття неправильні, що плакати, сумувати або боятися — це погано, і почне пригнічувати свої почуття.
А це негативно вплине на її емоційне благополуччя й буде викликати проблеми в подальшому житті. До того ж, коли ви говорите дитині не сумувати або не хвилюватися, це створює протилежний ефект: дитина засмучується або хвилюється ще більше. Крім того, маленькі діти ще не вміють настільки добре керувати власним емоційним станом, щоб виконати ваше прохання й припинити плакати.
Замість того, щоб заперечувати почуття дитини, батькам потрібно навчити її усвідомлювати їх: «Напевно, тобі було дуже сумно, коли Назар сказав, що більше з тобою не дружить».
6. «Поквапся!»
Зрозуміло, що така фраза звучить тоді, коли батьки сильно поспішають. У ці моменти хочеться, щоб дитина дуже швидко реагувала, а вона, як на зло, постійно відволікається, затримуючи вас. Та, якщо постійно квапити її роздратованим або звинувачувальним тоном, це змусить дитину відчувати те, що батьки нею незадоволені. І, якщо така ситуація повторюється щодня або навіть по кілька разів на день, вона може призвести до зниження самооцінки дитини або реакцій протесту.
Тож краще сказати занепокоєно, але без роздратування: «Ой, нам варто поквапитися!». Так, ніби ви об’єднуєтеся в одну команду зі спільною метою, а не звинувачуєте дитину в запізненні.
7. «Молодець!»
Здавалося б, що поганого може бути в цій заохочувальній репліці? Однак проблеми можуть виникнути, якщо ви хвалите дитину за все, що вона робить, навіть за зовсім незначні речі. І з часом стимулом до дії в дитини стане не бажання це зробити, а прагнення почути чергове «Молодець!».
Тож, аби навчитися правильно хвалити дитину, потрібно дотримуватися таких рекомендацій:
- хвалити дитину тільки за ті досягнення, що потребують від неї реальних зусиль (якщо вона вже навчилася самостійно одягатися, не потрібно кожного разу хвалити її за це);
- бути конкретними у своїй похвалі. Замість звичайного «Молодець!» скажіть дитині: «Ти добре намалював ілюстрацію до казки, яку ми читали сьогодні вранці»;
- хвалити вчинки, а не саму дитину: «Ти гарно вчинив, коли поділився іграшкою з дівчинкою на майданчику».
А ще психологи стверджують, що при частому вживанні однієї і тієї ж фрази в якості похвали, вона стає знеособленою, знецінюється. Дитина починає сприймати її як якусь механічну відповідь, що прирівнюється в її свідомості повній відсутності похвали.
Так що навіть хвалити малюків краще кожен раз по-різному, не використовуючи однакових виразів.
8. «Дай-но я тобі допоможу, в тебе не виходить»
Зазвичай ми вимовляємо ці слова, бажаючи допомогти дитині зробити щось швидше та якісніше. Та психологи вважають, що подібні фрази програмують дитину на невдачу. Малюки, яким у родині не дають право на помилку, можливість робити щось самостійно, будуть рости безініціативними та невпевненими в собі.
Тож коли вам дуже хочеться допомогти дитині в чомусь, спробуйте краще вселити в неї віру в себе: «Нічого страшного, в тебе все вийде!», «Спробуй зробити сам. А якщо тобі потрібна буде допомога, можеш розраховувати на мене».
9. «Ми це не купимо — дорого (немає грошей)»
Подібна фраза передбачає, що ви б, звісно, купили цю чергову (125-ту) машинку, якби гроші були. Але ж це не завжди так. Тож краще пояснити дитині, що не варто купувати все підряд і для чого потрібен сімейний бюджет.
Однак, якщо ви знаєте, що річ дитині дійсно необхідна, то спробуйте з нею домовитися, пояснивши, що сьогодні ви не готові її придбати, але обов’язково купите цю річ пізніше. Звичайно, це може зайняти трохи більше часу, ніж стандартна відмовка, але результат буде набагато кращим.
10. «Ти ж дівчинка (хлопчик), а вони себе так не поводять!»
Дівчатка неодмінно мають бути охайними й не лазити по парканах, а хлопчики — сильними й ніколи не скиглити. Нав’язування таких стереотипів з ранніх років відкладає відбиток на подальшому житті, не даючи дитині повністю проявити свій потенціал. Так, ставши дорослим, хлопчик буде соромитися своєї емоційності, а дівчинка почне комплексувати з приводу «чоловічих» захоплень.
Може трапитися й зворотна реакція, коли діти (зазвичай в підлітковому віці) почнуть проявляти протестні реакції, намагаючись діяти наперекір батьківським вимогам та уявленням про те, як мають поводитися справжні дівчатка чи хлопчики.
А, якщо ви дозволите дитині вільно виражати себе й розвивати свої природні здібності, то зможете виховати сильну й впевнену в собі особистість.
11. «Якщо ще раз так зробиш, я...!»
Застосування погроз, щоб закликати дитину до порядку, неефективне. Чим молодша дитина, тим більше їй потрібно часу, щоб усвідомити свою поведінку. Психологи стверджують, що дворічна дитина у 80 % випадків повторює свої дії незалежно від того, яке покарання в цьому випадку застосовують батьки. Навіть відносно старших дітей покарання не допомагає відразу ж змінити їхню поведінку. Тому для батьків ефективнішим способом дисциплінувати дитину є пошук більш конструктивних моделей, наприклад, відволікання уваги, відведення малюка від того, що провокує його погану поведінку, пояснення наслідків тощо. Це набагато ефективніше, ніж погрози й фізичні покарання.
12. «Підростеш — дізнаєшся!»
Ця фраза з серії «Ти ще занадто малий», «Багато будеш знати, скоро постарієш»... Зазвичай ці слова дорослі говорять не тому, що дитина насправді ще не готова дізнатися правду, а тому, що вони просто не знають, як правильно відповісти та які слова підібрати. Якщо постійно відповідати дитині на питання подібними фразами, через деякий час вона насправді перестане вам дошкуляти — але хіба це хороший результат?
Пам’ятайте, що цікавість і тисячі запитань «Чому?» — нормальний етап розвитку дитини, так формується її ініціативність та винахідливість. І не соромтеся сказати дитині, що ви чогось не знаєте. Скажіть їй «Яке цікаве та складне запитання ти поставив! Давай подумаємо над ним разом чи підемо запитаємо в тата», погортайте разом енциклопедії, пошукайте в Інтернеті. Таким чином ви не тільки підтримаєте допитливість і потяг до знань, а ще й зможете зблизитися з дитиною.
13. «Ти старший, ти повинен показувати приклад»
Психологи давно помітили, що порядок народження впливає на характер дитини та її долю. Зі старших дітей часто виростають лідери, але вони страждають від низької самооцінки, бо батьки їх рідко хвалять і занадто багато від них чекають. Менші ж намагаються якомога довше зберегти привілеї «малюка» й відмовляються дорослішати.
Взагалі, сімейні ролі «старшого» й «меншого» є небезпечними для обох дітей, тому що змушують їх діяти за нав’язаним сценарієм, позбавляють спонтанності й обмежують внутрішню свободу. Дитині, яка намагається бути прикладом для наслідування, важко досліджувати світ і робити помилки, щоб навчитися чогось, адже вона намагається «тримати марку». Батькам потрібно пам’ятати: в старшої дитини має бути таке ж право на витівки й помилки, як і в молодшої. Вона також потребує вашої уваги та підтримки!
14. «Не роби цього— захворієш/розіб’єш/не вийде!»
Коли ви так звертаєтеся до дитини, яка лізе на дерево чи ще кудись, ризик, що вона впаде, тільки підвищується (вага відволікається, напруження зростає...)ж, До того ж у конструкціях з «не» («не впади», «не бігай») ключовим є слово «впади», «бігай», воно спричиняє сильнішу емоційну реакцію, а частку «не» мозок ігнорує.
А ще фахівці впевнені, що подібні висловлювання й зауваження батьків «програмують» дитину на провал. Звісно, часом втриматися від таких слів дуже важко: хочеться вберегти, захистити. Але так ви лише заважаєте дитині набувати власний життєвий досвід та встановлювати самостійно причинно-наслідкові зв’язки.
15. «Як я від тебе втомилася!» («Ти мене з розуму зведеш!»)
За допомогою подібних фраз батьки зазвичай намагаються сказати дитині про свої почуття, прагнучи домогтися від неї співчуття, але замість цього тільки заплутують її. Адже такі повідомлення зазвичай не дають дитині ніякої інформації про те, що саме вона зробила не так. Але при цьому вона відчуває, що вчинила дуже погано. Можливо, будь-яка її дія приносить страждання батькам і вони через неї нещасливі?
Це почуття провини може призвести до підвищеної тривожності дитини й неврозу. Тому батькам необхідно навчитися повідомляти малюкам не тільки про своє невдоволення, але й про причини, якими воно було викликано. Для цього, так само як і для розмови про почуття, психологи радять використовувати «Я-повідомлення»: замість «Як я від тебе втомилася!» спробуйте сказати «Я втомилася від шуму. Давай придумаємо тиху гру», або «Я дуже серджуся, коли весь одяг розкиданий по кімнаті».
Це лише мала частина тих фраз, які батьки регулярно говорять своїм дітям, не замислюючись про наслідки. Найчастіше це відбувається, коли ми засмучені або втомилися, і зазвичай є повторенням того, що колись доводилося чути від наших батьків. Але дитина не вміє зчитувати ці додаткові смисли й вловлювати контекст, але чудово розуміє, що вона не відповідає очікуванням батьків.
Як же батькам впоратися з власними емоціями, аби не травмувати дитину?
Юлія Захарова, клінічний психолог, наводить 5 порад батькам, які хочуть припинити говорити подібні фрази своїй дитині:
1. Перш ніж висловити своє невдоволення малюку, запитайте себе: це справді виховний захід чи ви просто не можете впоратися зі своїми почуттями?
2. Подумайте про довготривалі цілі. Якщо ви вимагаєте від дитини негайного підпорядкування, спробуйте подивитися в майбутнє. Невже вам справді хочеться, щоб, ставши дорослою, ваша дитина корилася, не намагаючись відстояти свою позицію?
3. Виражайте почуття, використовуючи «Я-висловлювання», в яких ми говоримо лише про себе та свої почуття («Я засмучена», «Коли так голосно, мені важко зосередитися»). Однак не варто плутати їх з маніпуляціями на зразок: «Коли ти отримуєш двійку, в мене голова болить».
4. Оцінюйте не особистість, а вчинки. Пам’ятайте, що дитина за замовчуванням хороша, поганими можуть бути лише вчинки, тому якщо вважаєте, що малюк поводиться неправильно, краще скажіть йому «Мені здається, зараз ти вчинив погано» замість «Ти — поганий».
5. Навчіться керувати емоціями. Якщо ви знаєте, що вам властиві гострі імпульсивні реакції, спробуйте освоїти навички емоційної саморегуляції: дихальні техніки, стратегії керування гнівом, практики усвідомленої уваги. Якщо ж розумієте, що не в змозі впоратися з почуттями, зробіть зусилля над собою й спробуйте використати «Я-висловлювання». Потім потурбуйтеся про себе: вийдіть в іншу кімнату, відпочиньте чи прогуляйтеся.
Звісно, виховання дітей — складний і тривалий процес. Та, навчившись контролювати свої емоції й висловлювання з перших днів появи дитини, ви звикнете це робити постійно. Якщо ви зацікавлені в тому, щоб дитина виросла успішною, впевненою в собі й емоційно стійкою, намагайтеся спілкуватися з нею на рівних — поважаючи її як особистість.
25 фраз, які надихнуть вашу дитину бути більш впевненою в собі
1. "Ти зможеш!"
Наші слова як батьків стають внутрішньою мовою у головах дітей.
Ми знаємо, що наші діти дуже багато на що здатні – тож нехай ваші слова допоможуть їм у це повірити.
Уникайте казати: "Ти можеш поранитись/наробити собі біди" чи "Не провалися".
Наш тон і слова мають випромінювати впевненість.
2. "Це було сміливо"
Іноді деякі речі ми повинні казати вголос.
Це означає, що ми даємо дітям знати, що помітили їхню хоробрість.
Коли ми це помічаємо – малюки теж це усвідомлюють.
3. "Ти усе зробиш"
Ви знаєте, що у дітей є навички і вміння у певній сфері/сферах, тому ваша підтримка дасть їм додаткові сили, щоб досягти успіху.
4. "Я вірю в тебе"
Як батьки, ми повинні вірити у здібності своїх дітей.
Коли ви відкрито кажете, що вірите в дитину, ви надихаєте її.
5. "Ти можеш зробити важкі речі"
Цю фразу слід казати, коли якісь перешкоди здаються дитині нездоланними.
Вона каже дітям те, що їм потрібно почути – усвідомлення, що це важка робота і що вони зможуть її здолати.
6. "Незалежно від результату, я люблю тебе"
Нашим дітям потрібно чути слова, які випромінюють любов, яка не має умов.
Це означає запевнювати їх у нашій любові незалежно від результату.
7. "Давай спробуємо зробити це разом"
Іноді нам усім потрібна рука допомоги і впевненість, що нам допоможуть, коли це буде потрібно.
8. "Як ти це зробиш?"
Питайте. Коли бачите, що дитина робить щось складне, кажіть: "Як ти це все зробиш? А ти зможеш зробити це ще раз?".
9. "Це звучить круто! Можеш розказати більше?".
Зробіть ще один крок вперед – попросіть дитину розвивати свою думку.
І ви почуєте гордість в їхньому голосі, коли вони пояснюють.
10. "Як я можу допомогти?"
Коли дитина застрягла, не бійтеся запропонувати їй свою підтримку.
Хай вона знає, що може скористатись вашою допомогою будь-коли.
11. "Зроби так добре, як тільки можеш"
Ми ніколи не зможемо виграти усе, зробити усе чи бути усюди.
Але ми можемо дуже старатися.
Тож навчімо цьому своїх дітей.
12. "Я знаю, що це важко, але я бачила, як ти робив це раніше".
Хай діти мають докази того, що вони раніше уже були успішними.
Це дасть їм впевненість, що вони зможуть зробити це знову.
13. "З тебе досить"
Байдуже, який результат – вони мають знати, що їм достатньо і вони можуть зупинитися у точці, де є зараз.
14. "Я пишаюся тобою"
Цієї фрази для вашої дитини ніколи не буде замало.
15. "Навіть коли ми розгублені, все одно любимо один одного"
Почуття розгубленості, злості чи безнадії – це людські емоції, вони нормальні.
Ця фраза пояснює дитині, що незважаючи на ці сильні почуття, ми все одно на їхньому боці і любимо їх просто так.
16. "Цікаво, що станеться, якщо…"
Спробуйте викликати цікавість і новий спосіб мислення, цікавлячись можливостями.
17. "Чи ви знаєте, що означає слово "галактика"?"
Діти люблять вчити нові слова. Допоможіть їм у цьому.
18. "Хочеш послухати історію?"
Діліться історіями з дітьми. Розповідайте про часи, коли ви долали перешкоди, досягали своїх цілей і досягали нових вершин.
19. "Ви хочете спробувати щось божевільне?"
Давайте дітям челенджі, які, як малюки думають, їм не по зубах.
Вони можуть здивувати і вас, і себе.
20. "Іноді нові речі можуть лякати, але вони також можуть захоплювати"
Діти схильні чіплятися за людей і середовища, які їм знайомі.
Але якщо ми підкреслюємо, якими цікавими і веселими можуть бути нові досвіди, ми заохочуємо в малюках впевненість вийти з зони комфорту.
21. "Я знаю, що ти робив усе, що міг. Я пишаюся твоїми зусиллями"
Коли ми бачимо, що діти працюють на повну, ми маємо визнати ці зусилля перед ними.
Зрештою, життя – це мандрівка, а не марафон.
22. "Я бачу, тобі це цікаво. Давай дізнаємось більше"
Заохочуйте цікавість і допитливість у дітей будь-якого віку.
Вони будуть більш схильні шукати нову інформацію і вивчати щось впевнено.
23. "Іноді ми помиляємось, але так ми вчимося"
Наше зростання наповнене каменями спотикання і досвідом навчання.
Коли ми виховуємо дітей, не соромлячи їх, допомагаємо дітям використовувати свої помилки як уроки.
24. "Який виклик ти поставиш собі сьогодні?"
Почніть говорити про зростання, зміни і страх перед ризиками.
З кожним завершеним викликом самооцінка дитини ростиме.
25. "Повторюй за мною: "Я можу це зробити"
Позитивні запевнення мають велику силу. Вони можуть переробити мозок.
Коли ми вчимо дітей використовувати позитивні запевнення з раннього віку, вони матимуть з них користь навіть коли виростуть.
6 фраз, які дитина повинна чути від батьків щодня
Деякі фрази батьків є дуже важливими для дітей.
Кожен батько спілкується зі своїм малюком, говорить йому щось важливе і не дуже… Говорить те, що має вплив на його подальше життя, і що особливого впливу не має. Але є певні фрази, які за умови частого і усвідомленого вимовляння однозначно допоможуть дитині вирости щасливою, спокійною і впевненою у собі, інформує Ukr.Media.
Ці фрази також допоможуть зберегти теплі та довірчі відносини між батьками і дітьми протягом усього їх життя. Що це за фрази?
Я тебе люблю
Цієї фрази не може бути багато, тому вимовляти її потрібно не просто щодня, а якомога частіше протягом кожного дня. Вона дає впевненість малюкові у тому, що його люблять, що він дорогий для своїх батьків. А це є фундаментом його психологічного здоров’я.
Ми щасливі, що ти у нас є
Батьки часто думають, що діти і самі це знають. Але насправді ж малюк буде приємно здивований, почувши це. Фраза “Ми щасливі, що ти у нас є, ми хотіли саме такого малюка” наповнює дитину силою і радістю, робить її більш впевненою у собі з кожним наступним днем. А батько дійсно починає відчувати це щастя, щастя материнства або батьківства.
Ти для мене найкращий
На жаль, у батьків є багато страхів, які заважають їм проявляти свою любов. І, боячись розпестити свою дитину, виховати її самовпевненою та гордовитою, вони часто не говорять їй такі фрази, як “Ти найкраща”, “Ти найгарніша”. Адже саме такі слова допомагають зміцнити впевненість у своїх дітях, допомагають їм легше сприймати цей світ і роблять їх спокійнішими та гармонійнішими. Якщо ж у родині декілька дітей, то говорити це потрібно кожному малюку, але окремо.
Ти дуже талановитий
Коли діти ростуть, вони щодня зіштовхуються з тим, що щось їм вдається, а щось не вдається; у іншої дитини цього ж віку щось може виходити краще, наприклад, вона раніше навчилася читати, писати, бігає швидше т. д. Бачачи те, що одноліткам щось далося швидше, дитина може почати сумніватися у своїх силах. Коли ж діти зовсім маленькі — вони вірять у безмежність своїх сил, їм здається, що вони можуть все і з усім впораються. Завдання батьків — не зневіряти їх у цьому. А фраза “Ти дуже талановитий”, безумовно, допоможе дитині зберегти віру у себе і буде підштовхувати до нових прагнень та досягнень.
Май сміливість робити те, що ти вважаєш за потрібне
Батькам часто не подобається те, що роблять їх діти. Дитина ж може почати чинити опір, намагатися відстояти свої бажання і рішення. Однак батько ці спроби часто бездумно пригнічує, тим самим руйнуючи внутрішній стрижень дитини і виробляючи у неї звичку бути схваленою. Ця згубна риса переноситься і у доросле життя. Далі людина просто починає боятися приймати доленосні рішення без схвалення оточуючих, у яких не завжди її щастя і благополуччя є першочерговими. Таким чином, регулярно кажучи дитині “Май сміливість робити те, що вважаєш за потрібне”, батько вберігає її від страху рухатися вперед і досягати у житті більшого, ні на кого не озираючись.
Не бійся розповісти про те, що з тобою відбувається
Якщо часто говорити цю фразу дитині, вона записується на підкірку. І у разі будь-яких проблем, перше, що спаде їй на думку — це поділитися з татом або мамою. Батько стане справжнім другом, буде першим, хто дізнається про те, що відбувається у житті його дитини, матиме можливість своєчасно надати їй допомогу, вберегти від неприємностей і вибудувати довірчі відносини. Але у жодному разі не можна використовувати отриману інформацію проти дитини. Отримавши такий негативний досвід, вдруге вона може звернутися вже до когось іншого, або триматиме все у собі, погіршуючи ситуацію.
Отже, вище перераховані 6 фраз порівняно з усім спілкуванням батьків і дітей — це крапля у морі. Але це 6 найсильніших і найвпливовіших фраз. Якщо дитина чутиме їх щодня, то виросте впевненою у собі, цілісною і гармонійною особистістю. Вона буде знати, чого хоче від життя і спокійно по ньому йти.
Коментарі
Дописати коментар