Історія про мету і мотивацію, або Особливі інтереси особливого хлопчика Переглядаючи давні фотографії в пам'яті телефона, я знайшла два об'єкти з LEGO, які минулого року ми робили із Сашею якраз за місяць до весняного локдауну. Тож саме про цю історію і вирішила написати. Чому? Бо під час дистанційки, яка ще триває, ми часто губимося, втрачаємо дисципліну та контроль, знаходимо безліч причин для виправдання своєї ліні, а то й взагалі не маємо цілей у житті (або вони лише умовні!). Де ж тоді братися мотивації чи бажанню! Тож, шановні читачі, ставте цілі і досягайте їх не лише в навчанні! Сподіваюсь, моя маленька історія вам у цьому допоможе. А було це взимку минулого року... Приходячи на заняття в ресурсну кімнату з Сашею, я спостерігала за його постійним бажанням конструювати. Одного разу в лютому, після проходження курсу "Коучинг. Мислення переможця" Ю. Боровик, я запита...